Посестри. Часопис №223 / «колись у мене буде майстерня біля моря...»

колись у мене буде майстерня біля моря

з вікна – чутно хвилі й крики мартинів

я малюватиму тільки небо хмари і воду

ходитиму босоніж по теплому піску

 

колись я з цього всього посміюсь:

усі ці миші мухи спальники та каремати

усі ці переїзди військова форма і торба з фарбою

усі ці ящики фанера і мастихіни

дім на колесах

сон у авто

 

колись я з цього всього посміюсь

прокидаючись в Парижі

в Римі

потім в Нью-Йорку

туманний Лондон вітатиме гулом авто

а вода колисатиме венеційську гондолу

 

колись я з цього всього посміюсь

стук молотка Крістіз

стук молотка Сотбі

стук стук стук

за лобовим вікном травневий дощ

збиває пил та втому