Посестри. Часопис №220 / Про те чого я не вмію

Поетки й поети гинуть так само

як інші люди. Вони гинуть на фронті

від бомбардувань

через нещасний випадок

чи тому що необачливо

наразились на постріл.

 

Поетки й поети мають такі самі

тіла як усі хто гине. Так само

кривавлять такі самі безсилі

загублені й розлютовані. Так само

не знають для чого вони і яке

це має значення. І лише слова

 

є інакшими.