Посестри. Часопис №217 / системи. кістяк

у місті, яке ми окупували, усі музеї

зачинились, усі мистецькі галереї вимерли

– залишились мені відвідини арійського тіла

 

от і кружляю з фалангами у м’язовій оболонці,

й розчулює мене кожен шов, кожна пошерхлість,

кожне зростання після перелому. очима уяви

 

бачу ці кості, відбілені та відмиті, складені зграбно

від стегна через ребра й аж до коваделка й стремінця,

без перетинки барабанної не здатні тремтіти

 

від пісеньок пропаганди, нести їх углиб

Європи, що вібрує камертоном першого класу,

що ковтає усі кістки, аж поки поперхнеться