Посестри. Часопис №197 / «Колись я стану Тарасом Прохаськом...»

Колись я стану Тарасом Прохаськом.

Буду збирати з тобою

ябка у мене в селі.

І рвати сливки.

 

Колись усе це скінчиться,

а я втомлюсь,

постарію,

може нарешті борода почне рости.

І я обов’язково стану Прохаськом.

 

До нашої хати будуть приходити

журналісти,

я розповідатиму їм про час,

про природу письма

і просто про природу.

Пригощатиму їх ябками

і сливками.

 

А потім ми будем сидіти з тобою

і тішитися.

Бо життя треба прожити так,

щоб на старість

стати Тарасом Прохаськом.

І як добре, шо це вдалося.

І ти завжди поряд.

І стільки сливок

і часу.

Так безмежно багато часу.

І всьо ше буде.

Нічого іще не закінчилося.

Нічого ще навіть

не починалось.

 

І треба було цілого життя,

аби це

зрозуміти.