Посестри. Часопис №191 / Панегірик

блаженні ті хто відійшов

діла забравши із собою

їм пощастило якшошо –

це я давно уже засвоїв

усі хто впав пропав і зник

не залишивши ані сліду

кого задуло як сірник

і здуло вітром з цього світу

проріс доріс устав упав –

і цикл завершено природний

а більш нема тут жодних справ 

і місій тут немає жодних

усе – один метаболізм

усе – великий колообіг

і знеособлений цинізм

космогонічної утроби

блаженні ті хто вчасно впав

і не відсвічують намарно

вглядаючись крізь стебла трав

у небо чорне і безхмарне