Посестри. Часопис №191 / хто в даль зорить, хто вздрів майбутнє

якщо її народжено як останню з людей

її невдача буде жалісною чи смішною

 

фантазував про неї один чоловік

будь-но мені статичною

прогнозованою кривою захворювань і смертей

так він казав адже любив знати із ким воює

 

віртуоз булав:

інші спасіння шукатимуть

ми ж залишимось тут

на вбитій землі

 

памʼятаю тіла кроликів

паломників які воду розшукували

 

боїшся що будеш готовою

гризти сухожилля патрати

випихати з розгонистих потягів

це все точно про мене

 

але боїшся теж тупувато

 

о чужі діти

 

що пилюка обпече тобі ступні