20.11.2025

Посестри. Часопис №183 / Хисткі пролягають містки

Поєднує нас багато що: і ці слова, які читаєш, і ця мить разом, і твої надії, і моя згода. Вічною таємницею залишатиметься те, ким ти є насправді, як і ким я залишаюся. Будувати поміж нас мости, містки, шукати стежки і віконця, щоби знайти одне одного – може, лишень зараз цього варто жити, і варто так писати. 

Якщо шукаєте поезію, котра і ніжністю, і раптовим сарказмом може збити з ніг, то добірки віршів Юрія Іздрика в нашому часопису саме такі:

ти – дикий нейрон або вузол місткий
кому вже там що судилось
крізь тебе хисткі пролягають містки
(частина з яких спалилась)

Своєрідною класицистичною відповіддю українському поетові слугують вірші польського поета й перекладача Мечислава Яструна:

І на цих землях знову густо заселених
серед мішанини мов і подій
ніхто не пам’ятатиме творів та прізвищ
нікому не потрібних поетів а що вже казати про їхні обличчя
в старій Європі зметеній вітром Азії піднятій на роги Бика

Ми завершуємо публікацію статті Данила Ільницького «Франко як нагода. Тихолоз як текст». Письменницька робота, на його думку:

Це робота, яка потребує не лише відповідного психологічного налаштування, завзяття і натхнення, але й робота, що потребує неабиякого терпіння: неповторно повторюватися; розтлумачувати одне й те ж, але по-різному, з різних нагод і для різних людей; переповідати історії, які для тебе самого вже давно є очевидними і само собою зрозумілими....

Ювілейний для Антонія Мальчевського рік поволі завершується. Продовжується, натомість, дослідження невеликого доробку цього справді романтичного автора. Пропонуємо черговий фрагмент поеми «Марія»:

Україна в спокої, Бог дасть, зникне туга –

Неабияка у тім фортуни заслуга.

У час, коли збулося, що серце бажало,

Чом же смуток, Вацлаве, випускає жало?

Поглянь – чудовий місяць – журитися годі,

Славу – маєш, з почуттям будь тепер у згоді;

Сідлай коня – вже люба дружина чекає,

Кожен з вірних воїнів тебе привітає.

Я сторожу перевірю. Завтра ж на світанку

Прискакаю, зустрічайте  вже на ріднім ґанку.

Рушай! – твій кінь чудовий марно час не згає.

Здоровий будь! Хай Бог тебе благословляє!»

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Редакція . Хисткі пролягають містки // Посестри. Часопис. 2025. № 183

Примітки

    Loading...