Посестри. Часопис №180 / L'invitation au voyage

поїдем в краї де є тиха розмова

де сміх благодушний а сльози легкі

де жерсть не бабахає знову і знову

й життя не потрібно кидати на кін

поїдем в краї де розсіяним світлом

просякло повітря в зимовім саду

поїдем в краї десь на скра́єчку світу

і долю зачнемо нову молоду

поїдемо вже – не збираючи речі

віддавши ключі і простивши борги

поїдемо так ніби це була втеча

від гніву богів – від негідних богів

поїдемо просто – нічним автостопом

від станції дно аж до станції чоп

залишмо позаду зогнилу європу

і рештки усіх недолугих європ

поїдемо геть бо несила дивитись

на весь цей ріелторський грьобаний рай

поїдем в краї де не соромно жити

кудись вдалечінь за небесний за край