Посестри. Часопис №178 / «Руді хатки кружляють в тумані...»

Руді хатки кружляють в тумані,

шукають собі подвір′я,

давню дорогу прощупують.

Йдуть за ними вервечкою

кури і гуси, вівці і корови,

дрібні скарги розсипаючи.

 

Це сон Бога про життя, що витекло

із темних очниць дубових вікон

і дверей, радісно розчахнутих.

 

І тільки півень мовчить як заговорений:

боїться третій голос подати,

аби не пропало, як в дивній казці,

все довкола зарано.

Ще трошки, трошки, аби надивитися

на світ дитинно щасливий

перед валом дев′ятим холодної вічності.