Посестри. Часопис №172 / Гауляйтер

у блакитному оці гауляйтера

височіло спасенне дерево

тож він не звертав уваги

на дрібні невдачі

такі як людський фактор

в сонце та в дощ

гауляйтер занурювався в своє дерево

легко наче примат чи дитина

перелітав з гілки на гілку

листя заспокійливо шелестіло

вітерець грався із прапором

рум'яним наче дочка гауляйтера

і десь глибоко в корі

поскрипував маховик

щемливо знайомий мотив

гауляйтер на гілці був щасливий і навіть більше

однак

знаючи що присутні внизу чекають на пісню

ніяк не міг згадати слова