Посестри. Часопис №157 / [Рік 1952]. Ім’я Ксенія

Я несу шість хлібів ідемо з тетою моєю згори

вона мені каже: по ліву руку хата твоя на другій горі

отут пройдеш – вийдеш просто на неї.

Тета повертає вище бо її хата під Писаним Каменем.

Я дивлюся і бачу свою хату сестер шо бігают коло дому

а стежки не годна найти стежка пірнула у землю.

Я ж вдолину за нею збігаю – ребра камінні

стежки нема ні внизу ні вгорі. Пустка і повня:

сперте повітря хата трава пересміхом розкидані тіні.

Як цвіт на ігристій воді кидаюсь взад і вперед

чую: в бесагах моїх наче горби заповито.

Камінчики сипляться з них

пахне сирістю гілля.

Тяжко нести.

Падаю хрещуся прокушую хліб свій –

закидаю на плечі дорогу. Іду.