Посестри. Часопис №15 / Переклад

З вулиці через вікно бачу, як мама стоїть коло раковини

в охопленому полумʼям домі, сама уже полумʼяніючи;

мало що від неї лишилося, хіба сам обрис. Мине тридцять років,

і моя дочка через вікно із вулиці

підглядатиме, як я полумʼянію у пломінкому домі. Навіть не знаю,

чи вона вже тоді розумітиме, що підглядає.

Я обладнала місце для смерті у своєму житті,

відгорнула ковдру, сорочку, відімкнула клітку ребер.

Я не мала б мíсця ні для кого із вас, якби не обладнала

мíсця смерті. Поки не обладнала я мíсця смерті,

ні для кого з вас не мала мíсця, не вводьте себе в оману.

Розлущую горіх – віднаходжу там рештки мишки,

чоловіка й дітей, свою нагороду, своє підтвердження.