Посестри. Часопис №15 / Хворий лев

Лев слабує. Він лежить. 

В нього нежить – хоч не жить! 

В нього нежить, як належить: 

Це від лева не залежить, 

Але це його бентежить – 

Третій день і кожну мить. 

 

Знають й неуки останні: 

Цар тварин в такому стані,  

У такий скрутний момент – 

Вже не цар і не царевич,  

Не король, не королевич, 

Навіть і не президент! 

 

Нежить – ось його турбота. 

Решта – все така дрібнота, 

Навіть їсти неохота.  

Годі з нього полювань! 

Найнещасніша істота – 

Цей зашмарканий гривань. 

 

Хто кепкує? Хто сміється? 

Хто знущається з біди? 

Лев одужає. Зведеться. 

Все згадає. Посміхнеться. 

Начувайтесь! Не минеться!.. 

Нежить – це не назавжди!