Посестри. Часопис №141 / Тонка межа часу

Поміж нами і жахливими трагедіями – тонка межа часу. Рідко думаємо про те, наскільки можливі геноциди в близькому майбутньому. Говоримо про цю болючу проблему, адже в ці дні згадуємо річницю звільнення в'язнів концтабору Аушвіц-Біркенау. 27 січня – Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту.  

Мої вмерлі далеко.
Я їх не кличу до себе, не наджу,
там у них полишалося
безліч усяких нерозв’язаних справ.
так що я така трохи без
померлих. чи я відтак більше жива?..

– запитує Агнєшка Вікторовська-Хмєлєвська, наче виводить формулу взаємин із тими, кого нам так бракує. Ростислав Кузик додає до цього краєвиду свою перспективу:

вже не хизується оповідями про гриби
що збирав по той бік ріки
не стоїть у крамничці
вибираючи ласощі для дітей
із сусіднього двору
не бідкається через черевики
загублені на дні озера
не витесує з дерева і не їздить на ровері
не курить задумано в своїй комірчині

У розмові з Оленою Олійник Яцек Гайдук доречно підкреслює, що повністю вигадані твори, які не мають коріння й не пов’язані з традиціями, навіть якщо досягають миттєвого, гучного ринкового успіху – зникають безслідно. А ті, що засновані на історії, – живуть вічно. 

Питання пам'яті про жахіття Голокосту залишається назавше, й головна мета – не допускати повторення. Нема випадковості й у тому, що ми продовжуємо публікування уривків повісті Катажини Ририх «Пан Апотекер», яка безпосередньо відносить до подій масового винищення євреїв Кракова.