Посестри. Часопис №125 / «у чеканні наступного свята...»
у чеканні наступного свята
ми читаємо літери вголос.
зрідка вікна сучасних районів видихають сучасне тепло…
ті пісні що писалися п’яно,
невідомо навіщо для когось
вириваючи з горла акорди сповістять
щось насправді було
перелітні залітні тендітні –
я кажу так про пальці про руки
запізнився не встиг на автобус
і остання синиця в руці…
ну звичайно ми дуже розумні
але спроба розчинення муки
видається нещирою друже
дуже пізно розходяться всі
білий сніг то давайте по снігу
о ялинко моя новорічна!
в магазині дешеві прикраси
вони б’ються як падають та
я люблю ці казкові польоти
у чудову беззахисність січня.
коли пишеться доля набіло
і читається небо з листа
вздовж каналу далеко а крига
ще тонка почалось потепління
і розмова поволі згасає
і у темряві губиться крок.
ці сніжинки розніжити можуть
силу волі земного тяжіння
заціловану мову кохання
і струнку нелогічність думок
