25.04.2024

Посестри. Часопис №108 / І прийшла до нього жінка...

Ця весняна теплінь навіює спогад про часи давніші та природніші – начебто – коли ми були ближчі до запахів трави, до вітряних струмів, імпульсів землі. Чи було таке? Чи лише «начебто»? Жіночність весни нам бачиться лише як міраж культури. У черговому переродженні дивимося на себе й не втомлюємося запитувати...

Олена Гусейнова дає нам поетичний лабіринт, вихід із якого будь-де та будь-коли може насправді вразити:

і прийшла до нього жінка
і йшли з нею бики
і спитав він її звідки вона прийшла
і сказала вона йому звідки

[...]

а він плакав  над вирвою
яка залишилась в його володіннях
бо не міг згадати
звідки прийшла жінка

Про силу Пьотр Міцнер говорить коротко:

снилася така
що міг би пересувати гори

але чому
разом з горянами?

і куди?

У Віктора Кордуна ця сила в іншому – в засіванні, що творить наступне покоління, дає поживу та ще раз говорить про народження:

Що коротка
горіння мить,

як відчай зернини
у посівному польоті.

Пропонуємо відеозапис із циклу коротких відеочитань, і цього разу це текст «Кульбабка» Мар'яни Лелик.

У випуску маємо також фрагмент повісті «У станиці» Юзефа Лободовського й оповідання Ольги Купріян «Вечірки по суботах». Закінчуємо номер есеєм Євгенії Завалій «Краків»:

Мій маленький літачок легко набирає висоту, польські канікули залишилися позаду. Яка ж вона Польща? Сучасна, з нестримним прагненням до високих стандартів життя, водночас зависла у дискурсі історичних помилок, якась дуже близька країна, та водночас – інакша.  600 років спільної історії – нерозуміння і любов, життя і смерть, братерство і зрада, а також єдине прагнення для наших народів сьогодні – повернути своє історичне місце в європейській родині.
 

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Редакція . І прийшла до нього жінка... // Посестри. Часопис. 2024. № 108

Примітки

    Loading...