11.04.2024

Посестри. Часопис №106 / Розпука

Поза тихими водами
Сумно та й смерклося;
О, як голос меж горами,
Щастя розбилося!

 

Летить ворон чорнокрилий, –
За ним загуділо;
Щастя моє, гаразд милий
Навіки зниділо.

 

Тяжко голубу малому
Гори перебити,
Ой ще тяжче безродному
На сім світі жити.

 

Ти, зозуле сивенькая,
Закуй ми сумненько,
Най розпука та й лютая
Вирве ми серденько.
 

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Шашкевич М. Розпука // Посестри. Часопис. 2024. № 106

Примітки

    Пов'язані статті

    Loading...