Посестри. Часопис №106 / До пана Миколая Томицького

Чи хтось, Томицький, з жалем посягне

На того, хто як світоч сяє завжди,

Пала у будні, на свята не зайвий,

Є прикладом горіння повсякдень.

 

В переліку відомих всім чеснот,

Нехай мене ославлять дженджуристим,

На розум і на слово бистрий,

Становиш ти надійний наш оплот.

 

Хвалу прийми. Її ж приймає Бог.

Як візьмуть мене Музи під опіку,

Твоїх достоїнств впишуть декалог

 

У вірш мій, щоб цвіли довіку.

Красу твоє ім’я набуде й віру.

Та що там? Справді славу щиру.