Посестри. Часопис №225 / присмуток

поміж липнем і вереснем

тлумом груші порозлягалися

ніде грушці впасти

але падає

але падають

 

на осонні дрімають покотом

а над ними осині баталії

кому скарби золотаві належать

 

поки палка дискусія

під палючим сонцем гуде

обачно з озирками 

відбираю найліпші в пелену

кілька надкушую

і лащиться соком липка теплота

обволікає

 

цього ж літа дзижчить у мені спомином

а замість груші кисло-солодкий присмуток

проростає вже

 

саудаде