Посестри. Часопис №198 / сольфеджіо

а вранці за кавою

вона зітхнула

малий

почув вибухи серед ночі

й чомусь весело дременув

погратись машинками

 

так

каже

й заснула

у коридорі

о пів на пʼяту

поки бібíки

гасали мною

та врізáлися у світанок

 

так

каже

й подався в садочок

понісши своє безсоння

мов нерозлучну іграшку

 

а я

мурмочу

не ходив у садочок

лише до школи мистецтв

аби затямити

що сольфеджіо

не найкрутіша з речей

коли тобі тільки пʼять років

 

але тоді скажи

ну скажи

сусід підхопився

наші били тепер милозвучніше

правда ж милозвучніше?

 

правда

підтверджую

і ми радісні розбігаємось

 

учні школи мистецтв для дорослих

фахівці з теорії сну

та знавці вуличного сольфеджіо

 

поціновувачі

нової мелодики

протиракетних комплексів