Посестри. Часопис №160 / Таблиця

                                    Набряклі вуста додають дисторшин симфонії, 

                                    вгризаються в апельсин як місяць з-під тіла. 

                                         Де мій коктейль, де кока, де пальма?

 

Як озватися, щоб нарешті впав дощ?

 

                                        Як далі пливсти, думаючи про дно? Як ловити темп?

 

                              Я лише обнуляю об'єм, часом перетворюю на пил. 

                                 Додавав стільки маггі, скільки витримав язик. 

                                         Множив, ділячи. Ділив, множачи,

                                   і стою з цим як: еей, можу вже сісти?