Посестри. Часопис №158 / Мене вже немає

Мене вже немає Ці вірші вже не мої

Вже над рікою над тією стояти мені

 

Вже я через ту межу чию переходжу

В ті околиці не знаю чиї входжу

 

Вже мене немає за річкою за лісом

Вже не близько й не далеко звідси

 

Це не я Хтось інший десь ридає

Але у віршах щось ще калатає

 

Може кров іще стукає в жилах

Може кров якщо кров мене пережила

 

Може щось залишається не знаю на що

Може вертає вночі плачучи воно

 

Може дощ іще у повіки б’є

Може минуть віки як мить промине

 

Може кров може дощ ув очницях

Це не я Не знаю хто тебе кличе

 

Може дощ когось шукає там де кості

Іще можу прийти до вас в гості

 

Ще вернусь я з-за ріки з-за лісу разом

Іще часом із цього-от часу

 

Іще чути шубертівське «Notturno»

Але холодно темно похмурно