Посестри. Часопис №114 / Снилась мені моя бабця Ірена

 

Снилась мені моя бабця Ірена – прегарна – як жива.

– Яречку, – сказала. – Кличе тебе Смерть твоя.

– Але я в ніщо не вірю! – І я не вірила, як ти,

Але з Джерела Мудрості напилась води.

 

– Не помирай! – закричав. – Лишись ще зі мною!

– Ах, це неможливо. Так темно навколо.

Весь час треба вмирати. Так на цьому світі. –

І відійшла в ліліях, ясминах, первоцвіті.