Посестри. Часопис №114 / Снилась мені моя бабця Ірена

 

Снилась мені моя бабця Ірена – прегарна – як жива.

Яречку, – сказала. – Смерть тебе кличе.

Але я не вірю в ніщо! – Я теж не вірила,

Але напилася з Джерела Мудрості.

 

Не вмирай! – вигукнув. – Лишись ще зі мною!

Ах, це неможливо. Так темно навколо.

Весь час треба вмирати. Так на цьому світі.

І відійшла в жасминах, в ліліях, у первоцвітах.