Посестри. Часопис №110 / Шах і мат

Ніхто не застерігав сьогодні мене,
що тут зустріну тебе. Ніхто
не наніс на мапи й не маркував
тебе знаком: обережно, чорна

 

точка! Жодна з ведучих прогнозів 
погоди на світі не заїкнулася 
про переміщення повітряних мас, які
віщують грозу. Цунамі повинне було 

 

спустошити причали в країнах за тисячі
миль звідсіля. Про торнадо і землетруси
я мусив довідатися лише із вечірніх
свідчень на хвильку занепокоєних

 

дикторок радіо. День заповідався 
гарним. Сонне сонце підводило голову
на не зовсім далекому для мене сході
й рухалося поволі поза освоєний

 

незрушний овид. Колосся пшениці та жита
поглинало світло, наче золочені вітражі.
Бджоли гарували на пасіках, заносячи
до своїх вуликів відра, наповнені

 

медом. А кріт ось узяв і закопався у свою брудну
роботу. На гральній дошці дня ти стояла, як чорний,
страшний офіцер, і, глянувши на мене,
промовила: Шах і мат.