Посестри. Часопис №104 / Морська риба

Окаті ножі (раз!) вигинаючись пружно
живими лезами лоскочуть дно корабля (раз!) 
о нього рвучко черкаючись
І матроси нараз здригаються (раз!)
відчувши перебіг леготу
від ступнів аж до плечей
І потім всі вони чують
як вода ламає їм руки
як вода заходить їм у ніс і вуха
Як вона надавлює їм на спини
А руки помалу стають риб'ячими крилами 
а очі робляться зовсім немигтючі
і ноги зростаються у хвости
І кожного дня корабель все глибше занурюється 
корабель уже давно потонув:
уже вдовам сняться сни
з очима немигтючими більшими за ніч
Але знову і знову зойкають на горі
тягнути на палубу трали