Посестри. Часопис №100 / Сто номерів «Посестер»

Наш віртуальний часопис «Посестри» перейшов ювілейну позначку – раді запропонувати вам уже сотий його номер. За два роки існування часопис об’єднав на своїх сторінках найцікавіші матеріали з української та польської літератури – і в ширшому розумінні – з української та польської культури. Це переклади польської класики й сучасних авторів: поезія, проза, есеї, відео, рецензії, інтерв’ю, літературно-критичні праці. Це ті ж таки жанри – з українського боку. Саме мікс польських і українських матеріалів створює простір для діалогу й водночас приваблює українську аудиторію, розширюючи її від тих, хто прицільно шукає польську літературу, – до всіх зацікавлених культурою й суспільними процесами.

Щочетверга редакція готує наступний номер, архів попередніх упорядкований у рубриці «Посестри. Часопис» (віконечко «Часопис» у правому верхньому кутку при кліканні розгортає перелік номерів). Так само можна скористатися пошуковиком або рубрикою «Читальня», що містить алфавітний перелік авторів (таким чином легко перейти на всі матеріали обраного автора). За сто номерів маємо таку статистику: понад 400 авторів і перекладачів, понад 2300 матеріалів, чудовий архів ліцензійних текстів та відео, з якого заохочуємо користуватися.

У ювілейному номері поезію репрезентує Дмитро Лазуткін та Мечислав Яструн (у перекладі Наталки Бельченко). Попри дуже сильну теперішню воєнну поезію Лазуткіна, ми публікуємо його ліричну, насичену життям добірку, адже на тлі тяжких новин усе одно чекається і весни, і кохання.

нехай шумлять свої і протилежні

нехай бентежать стишені та ніжні

і щось говорять вишні вишні вишні

і щось відповідають їм черешні

Радимо також звернути увагу на документальний фільм Марти Дідо й Пьотра Шлівовського, присвячений жіночому голосу в русі «Солідарність», що так багато змінив у нашому регіоні і дав надію на демократію не лише Польщі.

Розпочинаємо також ґрунтовну публікацію Людмили Тарнашинської, що подає український погляд на творчість Вітольда Ґомбровича. У оповіданні Гаськи Шиян разом із головним героєм, що переживає кризу середнього віку, переносимося на інший, екзотичний краї планети, аж до Перу, його подорож є трансформаційною і для нього, і для колишньої (?) дівчини, що живе власним життям в Україні. І завершує випуск інтерв’ю з Олегом Коцаревим. Коцарев згадує чимало цікавих деталей про літпроцес 90-х років у Харкові, а також знайомить із нещодавно винайденим, але вже популярним у мережі видом вірша: «жуком». Він має складатися з трьох рядків і містити по два склади в кожному рядку. Як, до прикладу, цей текст Коцарева:

об що

вітер

гуде?

Сподіваємося, «Посестри» роблять свою малу, але невпинну роботу. Ця війна – марафон, у якому не буде легко – і в якому від нашої тверезості та уважності дуже багато залежить, лише у спільних зусиллях України й Польщі є надія на перемогу. І лише культура дає інструмент, завдяки якому співпраця сусідів є можлива.