Посестри. Часопис №73 / Серце б’ється і б’ється в грудях!..

Це велике повернення додому, це віднайдення себе, це свято рідної землі, мови, свободи й неминучого миру. Таким бачиться День незалежності України.

Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш,
Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш,
Серце б’ється і б’ється в грудях…
Не бував ти у наших краях... 

– промовляє Павло Тичина до подорожнього, якому поет захотів розповісти про свою рідну землю. Ця земля «всеплодющая», обдаровує силою та любов'ю, дає пристрасть і силу до праці, прояснює розум і, огортає покровом від небезпек. Ми щиро вітаємо наших читачів із Днем незалежності України!

У випуску пропонуємо поетичну добірку класиків – Тараса Шевченка, Івана Франка, Казимира Вєжинського, Павла Тичини, Миколи Зерова. Згадуємо великих, які стали жертвами нелюдського совєтського режиму: в нарисі Людмили Тарнашинської прослідковуємо непростий шлях української художниці Алли Горської. Згадуємо Чернігів, що постраждав від російської ракети цього тижня, – через слова Зерова. В есеї Данила Ільницького «Пре-альбатроси...» продовжуємо розмову про молодомузівські контексти, в яких формувалася постать Остапа Луцького. 

За свідків сучасного українського прориву, трагічного та величного, сучасні українські поети: вірші, створені Дариною Гладун і Лесиком Панасюком в дуеті, нагадують нам про той страшний лютневий початок.

...вибухи і відлуння вуличних боїв за вікном це звуки феєрверків на якомусь раптовому святі

Поетичне крило випуску доповнює добірка віршів польської поетеси Б'янки Роландо. Її в певному розумінні надреалістичні образи творять візуальну тканину вірша дуже послідовно, виважено:

Я не могла повірити, що за сірою скелею
примара-хлопець усміхався сріблясто
і коли хитнула головою, не пойнявши віри...

Ми разом, працюємо, мріємо, допомагаємо собі навзаєм долати непростий шлях, який ми не обирали, але іншого немає. Ми прямуємо до Перемоги.