Посестри. Часопис №63 / Так, як

Так, як жбурну тобі в очі раптово

Жмуток фіалок без жодного слова...

 

Так, як акації ті розімлілі

Струшують пахощі свіжого ранку

На фортеп’янові клавіші білі

Білим суцвіттям крізь білу фіранку...

 

Так, як людині, що вийде на ґанок,

Місяць вплітається враз у волосся,

Тче над чолом золотистий серпанок

Чи прибирає в сріблисте колосся...

 

Так і недовга із нею розмова,

Мов ластів’їне ширяння грайливе,

Яке провіщає, що хмара раптова

Громом озветься і звергнеться злива

Перше, ніж блисне он там, вдалині,

Так...

Та змовкаю: щось смутно мені.