Посестри. Часопис №43 / Поки що

Покоління проходять –

Є де ставити ногу;

Як лани обгородять,

То хоч лишать дорогу!

 

Так проходять епохи –

В часі мітять своє без-настання, –

А мої дні – відстрочки на поки,

Роки – вічне чекання...

 

Світ по крузі снує –

Зроду й крутишся так ти... –

Чень, що дійсністю є

У театрі й антракти?

 

А життя? – хвилиною смерті!

Молодість? – тільки свисни!

А Вітчизна? – у круговерті

Руїна Вітчизни.