Посестри. Часопис №1 / «прокидатися вдосвіта...»
прокидатися вдосвіта
слухати канонаду
думати — може, нарешті зачистка?
скільки ще жити у змерзлому світі
без світла?
відлига. вийти на вулицю
вібруючи в контрапункті
гуркоту сокир і артилерійських снарядів
одні рубають палети
з сусіднього будівництва
щоб підживити вогонь
інші
хочуть знищити наших дітей
Хуй вам!
у весняному повітрі тхне
зогнилою рибою
Аніке каже —
от що можна таке готувати?
я розумію —
це смердять росіяни
кадирівці
і білоруський омон
розкидані зусібіч
в радіусі кілометра
вітер реве і постійно
міняє напрямки
сморід стоїть
як прибитий
ми не можемо їсти
спати
випорожнюватися
ми майже як янголи
що не потіють
не миються
не міняють шкарпетки
в долині смертної тіні
в найчистішому (колись)
районі Бучі
оточені другою за потужністю
армією мертвих у світі
одні вже засмерділися
інші ще повзають у своїх
залізних коробочках, набитих
краденими телевізорами
і банками з огірками
вони думають
що живуть
вони думають
що їдять
думають
що можуть нас убити.
Хуй вам!
