«Вулицею Фаньо бреде...»

Вулицею Фаньо бреде,

човна за собою суне.

Тичина цікавиться:

– Навіщо тобі човен,

якщо ти його ніколи

на воду не спускав?

– Коли я народився,

батько підвісив

цього човна до балька,

і він був мені колискою.

Коли я помру,

мене в ньому закопають,

і він буде мені

за труну.

Тичина замислено киває:

– Так, у кожного

повинен бути свій човен.

– Або хоча б пара весел, –

сміється Фаньо. –

Думаєш, я не знаю,

що ти під ліжком

весла ховаєш?