Читальня / Володимир Винниченко

Володимир Винниченко (1880–1951) – український письменник, драматург, політичний діяч.

Народився в Єлисаветграді (нині Кропивницький) у селянській родині. Початкову освіту здобував у с. Веселий Кут Єлисаверградського повіту в місцевій школі, згодом в Єлисаветргадській гімназії, яку не закінчив. Екстерном склав іспити у Златополі і 1900 року вступив на юридичний факультет Київського університету. Під час навчання в університеті вступив до Української соціал-демократичної партії й всіляко популяризував діяльність партії та здійснював пропагандистську роботу. 1902 року Володимира Винниченка заарештували і відрахували з університету. Невдовзі знову були арешти, переслідування й еміграція.

Володимир Винниченко повернувся з-за кордону після Лютневої революції 1917 року й активно працював у політичній сфері. Став членом, а потім заступником Центральної Ради, головою першого українського уряду (Генеральний секретаріат Української Центральної Ради), 1918 року очолив Директорію УНР, був автором і співавтором усіх законодавчих актів УЦР. 1919 року підписував універсал Соборності України – Акт злуки УНР та ЗУНР. Однак Володими Винниченко не мав вагомої підтримки, щоб розвивати власне бачення щодо національної ідеї, тому виїхав за кордон. Роздумии про українську революцію та власний досвід політичної карʼєри описав у 3-томному мемуарно-публіцистичному творі «Відродження нації» (1920).

На літературній ниві Володимир Винниченко дебютував 1902 року в журналі «Кіевская старина» оповіданням «Сила і краса» (згодом автор змінив назву на «Краса і сила») і одразу став одним із найпопулярніших українських письменників. 1906 року вийшла друком перша збірка малої прози «Краса і сила». Схвальні відгуки про творчість Володимира Винниченка висловили Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський. Володимира Винниченка називають творцем нової української прози, автором, що досліджував таємниці людської психіки і змальовув складні психологічні колізії людського буття.

У творчості Володимира Винничинка умовно виділяють три періоди : перший – твори, переважно мала проза, що були написані протягом 1902–1905 рр.; другий – драматичні твори та романи, що вийшли друком після революції 1905 р.; третій – це твори, що були написані в еміграції.

Помер Володимир Винниченко у Франції, похований у французькому місті Мужен.

Найвідоміші твори письменника:

Мала проза

Сила і краса (пізніше Краса і сила,1902)

Біля машини (1902)

Боротьба (1903)

Солдатики (1903)

Суд (1903)

Контрасти (1904)

Раб краси (1905)

Темна сила (1906)

Дим (1907)

Момент (1907)

Кумедія з Костем (1909)

Щось більше за нас (1909)

Таємна пригода (1910)

Промінь сонця (1912)

Федько-Халамидник (1912)

Переможець (1913)

Радість (1914)

На лоні природи (1926);

Романи й повісті

Голота (повість) (1905)

Чесність з собою (1911)

Рівновага (1912)

Записки кирпатого Мефістофеля (1917)

На той бік (повість) (1923)

Поклади золота (1927)

Сонячна машина (1928)

Нова заповідь (1932)

Вічний імператив (1935

Слово за тобою, Сталіне! (1949—1950);

Драматургія

Дисгармонія (1906)

Великий молох (1907)

Щаблі життя (1907)

 Momento (1909)

Чужі люди (1909)

Брехня (1910)

Базар (1910)

Співочі товариства (1911)

Чорна пантера і білий ведмідь (1911)

Дочка жандарма (1912)

Натусь (1912)

Молода кров (1913)

Пригвождені (1915)

Панна Мара (1918)

 Між двох сил (1918)

 Гріх (1919)

Пророк (1929)

Пісня Ізраїля (1930)

Джерело: URL: http://www.nbuv.gov.ua/node/4760 (дата звернення: 26.07.2022).