Читальня / Олена Теліга
Олена Теліга (1907–1942, дівоче прізвіще Шовгенева) – українська поетка, публіцистка, літературна критикиня.
Народилася в сімʼї української інтелігенції в с. Ільїнське Московської губернії. Після Лютневої революції 1917 року родина Олени Теліги повернулася до Києва, де батько, професор Іван Шовгенев, викладав у Київському політехнічному інституті та працював у міністерстві УНР (Української Народної Республіки). Протягосм 1917–1919 років Олена Теліга навчалася у приватній Жіночій гімназії Олександри Дучинської, а потім у звичайній школі.
З 1922 року Олена Теліга разом з родиною емігрувала до Чехословаччини, вони оселилися в містечку Подєбради, де батько майбутньої письменниці був ректором Україської господарської академії. Олена опинилася в інтелектуальному середовищі колишніх армійців УНР, невдовзі вийшла заміж за Михайла Телігу (1926).
Майбутня письменниця закінчила спеціальні (матуральні) курси, отримала право вступити до вищої школи. Протягом 1923–1929 років навчалася на істоико-філологічному факультеті Українського високого педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова в Празі. У студентському середовищі Олена Теліга познайомилася з молодими поетами, зокрема Олегом Ольжичем, Євгеном Маланюком, Леонідом Мосендзом, Наталією Лівицькою-Холодною, а також розпочала власний літературний шлях. ЇЇ твори виходили друком в «Літературно-науковому віснику», що на той час редагував Дмитро Донцов. Він високо оцінював поезію молодої авторки і називав Олену Телігу «поеткою вогненних меж» На жаль, немає відомостей про поетичний дебют, а збірки поезій вийшли після смерті письменниці: «Душа сторожі» (1946), «Прапори духа» (1947), «О.Теліга. Збірник» (1977), «Полумʼяні межі» (1977).
1929 –1939 рр. мешкала у Варшаві, працювала вчителькою української мови, писала публіцистичні та літературно-критичні статті. 1939–1941рр. перебувала у Кракові, тісно співпрацювала з краківською «Просвітою».
1941 року повернулася до Києва, очолила Спілку українських письменників, редагувала тижневик «Літаври» – літературний додаток «Українського слова». Коли почалися масові арешти українських націоналістів, Олена Теліга принципово не переховувалася й ігнорувала прохання друзів, зокрема Олега Ольжича, покинути Київ. Разом із чоловіком Михайлом Олену Телігу арештували гестапівці, а потім розстріляли в Бабиному Яру 1942 року.
Вибрані поезії Олени Теліги
«Весняне»
«Тільки вечір злітає на місто»
«Радість»
«За кордоном»
«Життя»
«Мужчинам»
«Відвічне»
«Поворот»
«Танго»
«Не треба слів. Хай буде тільки діло...»
«Вірність»
«Чоловікові»
«Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом»
«Засудженим»
