Читальня / Олександр Олесь

Олександр Олесь (справжнє прізвище – Кандиба, 1878–1944) – український поет, драматург, перекладач, батько поета Олега Ольжича.

Народився у містечку Білопілля на Сумщині. Навчався у місцевій початковій школі, потім у двокласному училищі, а 1893 року продовжив навчання у Хліборобській школі у м. Деркачі неподалік від Харкова. Разом з іншими учнями школи видавав і редагував журнал «Комета», а також друкував власні вірші. Після закінчення школи став вільним слухачем Київського політехнічного інституту (1901), але через брак коштів залишив навчання. 1903 року вступив до Харківського ветиринарного інституту, з 1909 року працював ветеринаром й одночасно співпрацював з «Літературно-науковим вісником», газетами «Відродження» і «Трибуна».

Важливою подією у житті Олександра Олеся стала поїздка на відкриття памʼятника Іванові Котляревському, де позняйомився з багатьма відомими українськими письменниками, зокрема Лесею Українкою, Борисом Грінченком, Михайло Коцюбинським.

Дебютував 1905 року, опублікувавши вірш «Парубоцькі літа», в одеському часописі «Багаття». Перша поетична збірка «З журбою радість обнялась» (1907) принесла літературну славу поетові.

Олександ Олесь також написав чимало творів для дітей: поезії «Ялинка», «Вовченя», «Рак-рибалка», «Іменини», «Снігурі», «Над колискою», «Дощик», «Все навколо зеленіє», «Каченята», «Журавлі», «Веснянка», «Дві хмароньки». Казки: «Грицеві курчата», «Мисливець Хрін та його пси», «Злидні», «Микита Кожум’яка». Здійснив низку перекладів, зокрема переклав віршовані поезії для дітей – збірку «Казки» В. Гавфа, «Арабські казки», «Пісню про Гайявату» Г. Лонгфелло.

1919 року прибув до Будапешта як аташе з питань культури в Угорщині, 1920 року емігрував до Відня й очолив Союз українських журналістів, а 1924 року виїхва до Праги, де й помер після звістки про смерть сина. Олександр Олесь похований був у Празі, а в 2017 році останки поета та його дружини перепоховано на Лукʼянівському кладовищі у Києві.

Поетичні збірки

«З журбою радість обнялась» (1907)

«Поезії» (1909)

«Чужиною» (1920)

«Перезва» (1921)

«Кому повім печаль мою» (1931)

«Княжі часи» (1930)

«Цвіте трояндами» (1939)

Драматичні твори (вибране)

«По дорозі в казку» (1908)

«Над Дніпром» (1911)

«Ніч на полонині» (1941)