Читальня / Олег Ольжич

Олег Ольжич (справжнє імʼя Олег Кандиба, 1907–1944) – український поет, вчений, син поета Олександра Олеся.

Народився в Житомирі. Виховувася у сімʼї поета Олександра Олеся та вчительки Віри Свадковської, був здібною дитиною – читати і писати умів задовго то того, як пішов до школи. Навчався у середній школі у Пущій Водиці, що біля Києва. 1923 року разом з родиною переїхав до Праги. Спочатку був вільним слухачем філософського факультету, а невдовзі студентом Карлового університету. Здійснював археологічні дослідження, займався науковою роботою. 1930 року захистив дисертацію, здобувши ступінь доктора філософії, отримав пропозицію прочитати курс лекцій в Гарвардському університеті.

Олег Ольжич з юних років був учасником українського націоналістичного руху, 1938–1939 рр. став свідком і учасником державного утворення Карпатська Україна, що боролося проти угорських військ. Був заарештований, але після листа наукової спільноти на захист поета угорська влада звільнила його. На початку 40-х років переїхав до Києва. 1944 року Олега Ольжича заарештували, невдовзі загинув під час допиту.

Дебютував 1928 року, опублікувавши оповідання «Рудько», яке видав під псевдонімом О.Лелека в Празі. З 1929 року вірші поета друкувалися в журналах «Літературно-науковий вісник» та «Студентський вісник».

Збірки

«Рінь» (1935)

«Вежі» (1940)

«Підзамчя» (1946)