Читальня / Микола Вороний

Микола Вороний (1871–1938) – письменник, перекладач, редактор, режисер, актор, театрознавець. Використовував псевдоніми Віщий Олег, Homo, Sirius, Кіндратович, Арлекін.

Народився на Катеринославщині, згодом з батьками переїхав до Харкова. Навчався у місцевій початковій школі, а пізніше у Харківському і Ростовському реальному училищах. У Ростовському училищі Микола Вороний працював редактором у журналах, але був відрахований за участь у  таємному народницькому гуртку. Крім того, майбутньому письменникові заборонено  вступати до університетів царської Росії. Освіту здобував у Віденському і Львівському університетах.

У Львові познайомився з Іваном Франком, вважав його найкращим українським письменником. Співпрацював з такими часописами, як «Зоря», «Житє і слово», «Радикал».  Опанував професію театрального режисера у театрі «Руська бесіда», став одним із основоположників Національного театру. Був актрорм у трупах Марка Кропивницького, Панаса Саксаганського, Миколи Садовського.

Двічі арештований (1834 і 1838) і оскаржений за участь у контрреволюційній військово-повстанській організації. 1938 року Миколі Вороному винесено вирок «розстріляти». За клопотанням Спілки письменників України Миколу Вороного було реабілітовано 1957 року.

Перші ліричні твори опублікував ще під час навчання в Ростовському училищі (дебютував віршем «Не журись, дівчино»), а перша поетична збірка «Ліричні поезії» вийшла друком 1911 року. В історії української літератури Микола Вороний відомий як автор, що одним з перших звернув увагу на нові тенденції, повʼязані з естетикою модернізму.

Поетичні збірки:

«Ліричні поезії» (1911)

«В сяйві мрій» (1913)

«Вибрані поезії» (1959)