Посестри. Часопис №48 / «Із холодним дощем я заходжу під крони...»

Із холодним дощем я заходжу під крони,

І студена півсутінь мене обіймає,

Чи то злива, чи листя шумить монотонно,

В мокрім гіллі живе моя радість безкрая.

 

Так уся повсякденність щезає для мене,

Тілом дерево чую в його холоднечі,

Ніч-сестра пригортає мене до рамена,

Світ вертається в міру своєї утечі.

***

Kiedy deszcz chłodny pada wchodzę między drzewa,

I zimna, szmerna ciemność zaraz mnie uwięzi,

Nie wiem czy szumią liście, czy szumi ulewa

I radość moja wzrasta wśród mokrych gałęzi.

 

Wszystko czym co dzień żyję gdzieś się zaprzepaszcza,

Przytulam się do drzewa i chłód mnie przenika,

Siostra noc mnie przygarnia połą swego płaszcza

I świat się odnajduje - w miarę jak świat znika