Посестри. Часопис №48 / Дощ

Більше так дощу не лити

як дощам із того літа

в центрі Кароль грав Трістана

ринви грали духовими

con sordino

 

Ніч минула полохливо

в листя звук скраплила злива

а свічки горіли тьмяно

як в млині вода бриніла

без упину

 

Ніч сільська стоїть на чатах

вся у шурхоті і чарах

у своїй імлі й омані

нелегка до спогадання

моя єдина

Deszcz 

 

Deszcz już nigdy tak nie pleszcze

jak te dawne letnie deszcze

w środku Karol grał Tristana

w rynnach woda trąby grała

con sordino

 

W nocy było trochę lęku

liście lip w skroplonym dźwięku

świece się paliły mętnie

woda w beczkach tak brzęczała

jak u młyna

 

Takie proste noce wiejskie

całe w szmerze czarodziejstwa

trochę mgliste trochę złudne

takie do wspominań trudne

moja jedyna