Посестри. Часопис №216 / «часто уявляю свої останні слова...»

часто уявляю свої останні слова

але не знаю скільком слухачам їх адресувати

людей так багато

що не вистачить пальців на руках

аби всіх їх порахувати

 

але я не про це

 

напевно я хотів би сказати про війну

про наші змарновані мрії

про біль невимовний

і про хронічні болячки

які загострюються ніби в старого дідугана посеред зими

або ж сказати про уявну тремтливу тишу

якої так прагнуть

наші тривожні приречені ночі

 

коли скажу останні слова

то тишу розіб’ю

мов кришталеву вазув дитинстві

 

2025