Посестри. Часопис №212 / «під час повітряної тривоги...»

під час повітряної тривоги

я сидів у кафе під небом потягував цигарку

і побачив як посеред вулиці з чорного мікроавтобуса

вийшло дві мої постаті

моя зневіра з відлюдькуватим лицем

і моя надія зі страждальним лицем

вони гаряче сперечалися

одна одній щось доводили

а потім

засмучені

пішли врізнобіч

 

традиційно працювала ппо і лунали грімкі вибухи

люди кудись бігли

волали сигналізації автівок

а я

позбавлений зневіри і позбавлений надії

не мав жодних слів і жодних думок

навіть бажання не було

кудись іти

 

2023 рік