Посестри. Часопис №208 / Одинадцятий лист до патологоанатома

Я вирішила про всяк випадок чіпувати матір, як 

кота 

чи собаку. Якби вона справді зібралася на той світ. Але спершу, звісно, до вас. 

Буде легше шукати. Буде легше знайти. 

Але я вирішила спершу попідрізати з неї те-се – так, як обрізають троянди.  

Обрізаний трояндовий кущ двічі цвіте. Не переживайте, шановний. Що я можу обрізати своїй матері аж таке? Нігті, волосся,  

можу зголити її брову, коли вона спатиме. Мати тепер нечасто 

дивиться в дзеркало.  

Але, може, краще її поливати, говорити до неї, вмикати Баха? Може, вона так нікуди й не вибереться? 

Але мати однаково ще має кудись вибратися,  

сказав у лікарні лікар, коли та виписувалась,  

про що матір нам бурхливо розповідає. 

Хай би навіть на кухню, де – і тут вона зацитувала вслід за лікарем  

хоку Кобаясі ІссаКобаясі Ісса (1763 –1828) – японський поет, майстер хайку періоду Едо. Справжнє ім'я – Нобуюкі. Псевдонім – Хайкудзі. [1]: 

миття сковороди: світлистий місяць в її руці у тісній ріці. 

 

(Це були ви?  

Невже наш лікар – поет?)