Посестри. Часопис №207 / «а те, що залишається по всьому...»

а те, що залишається по всьому –  

ортопедичний з пам'яттю матрац,  

комплект білизни, що пожовкне з часом, 

шухляда сувенірів і прикрас, 

полиця книг, заморських вин й ракій 

у всьому цьому нас – як кіт наплакав 

цей час не був закроєний під нас 

 

високий тиск обставин і причин, 

зворотній осмос, фільтрування гасел 

ми як осел і віл обабіч ясел, 

де хтось приходить в світ заради чину,  

а ми лише – дивитися, як плаче 

його сердешна мати, чий це син,  

і чий це бог, що прирікає сина 

 

на смертю смерть поправ,  

на без поправок 

писати в книзі вічності, на право 

віддати більше, ніж одвіку мав 

 

все довші павзи в наших днях хрещатих 

де кожна втрата учить нас мовчати. 

клавір зневіри. болю автоклав