Посестри. Часопис №206 / «водорості рухаються під паперовою шкірою рук...»

водорості рухаються під паперовою шкірою рук 

хвилі у хворих очах виходять з берегів 

вона торкається губами чашки риб’ячого чаю не п’є 

 

помічає наші погляди звертається 

молоді люди 

 

чи відомо вам 

що в цьому зневодненому місті 

заховався порт вихід до океану 

мій чоловік моряк пішов увечері 

штормило а зараз ви чуєте нібито тихіше 

 

ми недоречно киваємо ти просиш принести рахунок 

 

куди втікають кораблики які школярі пускають навесні 

як вам здається молоді люди 

звісно до океану 

моряки збирають їх у команду на великий теплохід 

і рятуються у дитячих корабликах у виняткових випадках 

вулиці ведуть до води 

 

вона тихенько сміється 

а ми виходимо з дверей кав’ярні у калюжу липневого сонця 

я теж дивився цей фільм про сліпих Якімовського кажеш ти 

шкода не наші реалії 

 

і замість теплоходу тролейбус випливає з-за рогу 

 

але старенька за нашими спинами міцно тримається за стілець 

махає смугастою хусточкою